Гризуни – джерело і переносники багатьох інфекційних недуг. Боротьба з ними.

         Гризуни – джерело і переносники багатьох інфекційних недуг. Боротьба з ними.

      Пацюк (Rattus) — рід ссавців родини мишових (Muridae) ряду мишоподібні (Muriformes) надряду гризуни (Rodentia). Нерідко пацюків називають щурами. Вони є супутниками господарської діяльності людини і завдають значних збитків, поїдаючи велику кількість кормів та продуктів. Окрім того, пацюки небезпечні тим, що передають близько 200 інфекційних, інвазійних захворювань тваринам та людям через бліх, кліщів та інших паразитів.

   Особливо небезпечними у розповсюдженні інфекційних захворювань є щурі та миші, оскільки вони найбільше контактують з помешканнями людей, з предметами побуту, продуктами харчування. Зараження відбувається через забруднені екскрементами харчові продукти, пошкоджену шкіру при проведенні  сільсько-господарських робіт. Можливе зараження при укусі щуром. Особливу небезпеку можуть становити водойми з застояною водою, болотисті місця, де мешкають пацюки і миші та забруднюють їх своїми виділеннями. Захворювання передається людині внаслідок контакту з такою водою через подряпини шкіри, тріщини, рани або через слизові оболонки.

Найбільш небезпечними хворобами, у розповсюдженні яких важливу роль відіграють гризуни, є наступні:

-сибірка – всі гризуни сприятливі до сибірки. Зважаючи на те, що спори збудника сибірки десятки років можуть зберігатися у землі, гризуни, утворюючи нори, механічно виносять ці спори на поверхню;       

-туляремія – в природі на туляремію хворіють гризуни. Менш чутливі до цього захворювання собаки, коти та сільськогосподарські тварини. Останні заражаються туляремією від хворих гризунів у природних вогнищах цієї хвороби, які зберігають активність до 50 років і більше. Людині передається ця хвороба через укуси комарів, степків, а також при знятті шкір з водяних щурів і через заражену воду;

-бруцельоз – дуже небезпечне хронічне захворювання сільськогосподарських тварин та людей;

-лептоспіроз – інфекційне захворювання сільськогосподарських тварин і людини. Гризуни є резервуаром цього захворювання. Перехворівши цією хворобою гризуни на довгий час залишаються лептоспіроносіями, виділяючи збудник у навколишнє середовище. Основний шлях передачі збудника тваринам – через воду. Особливу загрозу становлять калюжі, ставки, болота;

  Гризуни переносять чуму, ящур, бешиху, кокцидіоз, сказ.

На земній кулі налічується більше 2500 видів гризунів. Серед найпоширеніших видів ті, які живуть у приміщеннях або біля населених пунктів.

  З усіх  перелічених інфекцій, які  переносять  мишовидні  гризуни, найбільш поширеною є лептоспіроз – гостре інфекційне захворювання, що протікає із високою гарячкою, інтоксикацією, ураженням нирок, печінки, серцево-судинної та нервової систем. Збудники лептоспірозу стійкі до низьких температур, виживають у воді, чутливі до висушування, сонячного проміння, високої температури, кислот та препаратів хлору. Щоб запобігти зараженню на лептоспіроз, купатися необхідно тільки у спеціально відведених, облаштованих туалетами водоймах, дотримуватися правил особистої гігієни, не вживати в їжу

     Дератизація є одним із суттєвих способів боротьби з інфекційними захворюваннями шляхом винищування гризунів - носіїв і джерел багатьох інфекційних хвороб (чуми, туляремії, гельмінтозів та ін). Вона має не тільки протиепідемічне, але й економічне значення, оскільки гризуни завдають великої шкоди сільському господарству, знищуючи посіви, пошкоджуючи зелені насадження, сади, і наносять інший економічний збиток в побуті.

     Методи дератизації. 
          Всі методи, що застосовуються в дератизації, поділяються на запобіжні та винищувальні.  Попереджувальні методи засновані на створенні умов, що перешкоджають проникненню гризунів у приміщення.
         Винищувальні методи спрямовані на знищення гризунів. Вони в свою чергу поділяються на механічні, фізичні, хімічні і біологічні.
         Профілактичні заходи дератизації мають найбільше значення в загальному комплексі дератизаційних робіт. До них відносяться: санітарні, будівельно-технічні та агротехнічні заходи.
         Санітарні заходи спрямовані на створення умов, які позбавляють гризунів доступу до їжі і притулків. Для цього необхідно постійно проводити ретельне прибирання приміщень; сміття і харчові відходи збирати в залізні сміттєзбиральники або відра з щільними  кришками. Продукти харчування необхідно зберігати в місцях, недоступних для гризунів. Не можна захаращувати підвальні приміщення і комори непотрібними, старими речами, які ти самим створюють зручні умови перебування для гризунів.         Винищення гризунів є складним завданням. Оскільки вони дуже плідні, не можна обмежуватися періодичним їх знищенням, необхідно проводити боротьбу з гризунами систематично і регулярно, домагаючись максимального їх зникнення.
          До винищувальних заходів належать біологічні, механічні та хімічні методи знищення гризунів.
          Біологічні способи полягають у використанні різних бактеріальних культур в рідкому або твердому вигляді, що додаються до принад, тим самим викликаючи  серед тварин эпізоотію. Однак, ефективність цього методу недостатня, так як, для того, щоб настала загибель гризуна, необхідно дати йому велику кількість принади, що не завжди є можливим. До біологічних способів належить також використання тварин, які є ворогами гризунів (наприклад, кішок і деяких порід собак для знищення мишей та щурів).
           Механічні способи винищення гризунів полягають у виловлюванні  їх за допомогою різних знарядь лову (мишоловки, капкани, пастки). Ці способи використовуються головним чином в житлових будинках, але вони застосовуються рідко, так як недостатньо ефективні, особливо при невеликій чисельності гризунів.
           Хімічні засоби дератизації є найбільш поширеними і ефективними. Найбільш часто застосовуються хімічні речовини, що проникають через шлунково-кишковий тракт (кишкові отрути). Вони використовуються у вигляді твердих  або рідких харчових отруєних принад, що містять певну кількість отрути. Застосування принади дає найбільш високий ефект дератизації

           Про звільнення об'єкту від гризунів свідчать відсутність ознак їх перебування (свіжі пошкодження предметів, продуктів харчування, екскременти), гризунів у пастках, капканах протягом 3 діб, відкритих входах у нору (вхід заклеюють папером або закладають тампоном) протягомдоби. 
           Для ефективності дератизації винищувальні заходи необхідно поєднувати з профілактичними, спрямованими на створення несприятливих умов для гніздування і розмноження гризунів, а також на їх можливість проникнення в приміщення .

         Всі хвороби, що передаються щурами і мишами, дуже небезпечні для людського організму. Варто пам’ятати про те, що людина сама повинна опікуватися своїм здоров’ям. Слідкуйте, щоб у вас в будинку не заводилися гризуни — проводьте санітарні обробки приміщень.