Палагнюк Василь Васильович
Палагнюк Василь Васильович «Кінолог»
Герой України (2025, посмертно)
(28 грудня 1990 – помер 12 травня 2024 р.)
З глибоким сумом і щирою пошаною вшановуємо пам’ять майора Василя Васильовича Палагнюка — офіцера Національної гвардії України, командира роти 4-го батальйону «Хорив» Першої Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій».
Він відійшов у вічність 12 травня 2024 року внаслідок тяжких поранень, отриманих 7 травня 2024 року під час виконання бойового завдання у Серебрянському лісі Луганської області.
Василь Палагнюк народився 28 грудня 1990 року в селі Текуча Косівського району Івано-Франківської області. Проживав у місті Києві, був висококваліфікованим фахівцем-кінологом.
Свій військовий шлях розпочав у 25-й бригаді охорони громадського порядку імені князя Аскольда Національної гвардії України. Згодом продовжив службу у бригаді «Буревій», де обіймав посаду командира роти 4-го батальйону «Хорив».
Із перших днів повномасштабної збройної агресії Російської Федерації Василь Палагнюк став на захист Батьківщини. Він був прикладом мужності, рішучості та ініціативності, очолював бойові дії в найгарячіших точках — у Сєвєродонецьку, Лисичанську, Білогорівці, на сватівському напрямку Луганської області. Неодноразово брав участь у штурмових операціях, забезпечував евакуацію поранених, особисто виносив побратимів з поля бою, знищував ворожу техніку та живу силу противника.
За виняткову мужність, відвагу й самопожертву в боротьбі за державний суверенітет і територіальну цілісність України майору Василю Васильовичу Палагнюку присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Похований 16 травня 2024 року у рідному селі.
Ім’я Василя Васильовича Палагнюка навіки закарбоване в Книзі пам’яті Першої Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка — серед тих, хто не повернувся з війни, але назавжди залишився в серцях побратимів і всього українського народу.
Минає час, та біль втрати не згасає. Водночас живе світла пам’ять про офіцера, який пожертвував найдорожчим — власним життям — заради свободи, миру та майбутнього України.
У Василя Палагнюка залишився син.
