Полюк Назарій Іванович
Полюк Назарій Іванович
(9 серпня 1987 – 27 квітня 2026)
Назарій Полюк народився 9 серпня 1987 року в селі Люча. Дитячі та юнацькі роки його життя були пов’язані з Яблуновом, де він навчався у школі та згодом оселився разом із сім’єю. У рідній Лючі Назарій займався власною справою — мав пекарню. Саме тому, вже під час військової служби, побратими дали йому позивний «Пекар».
До повномасштабного вторгнення Назарій жив звичайним мирним життям, працював, дбав про родину. Але з початком великої війни не залишився осторонь. У березні 2022 року добровільно став до лав Збройних Сил України, обравши шлях захисника.
Назарій служив у 102-й окремій бригаді територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського, військова частина А7030. Мав військове звання майора та обіймав посаду начальника групи цивільно-військового співробітництва штабу 1-го батальйону територіальної оборони.
Його служба була пов’язана не лише з виконанням військових завдань, а й із постійною роботою з людьми. Він умів знаходити спільну мову, підтримати, допомогти, залишатися людяним навіть у найскладніших обставинах. За роки служби Назарій здобув повагу побратимів і тих, із ким доводилося працювати.
27 квітня 2026 року життя майора Назарія Полюка обірвалося на Херсонському напрямку, у селі Орлове Херсонської області. Йому було лише 38 років.
Назарій був люблячим чоловіком, батьком двох дітей, сином. У нього залишилися дружина, діти та батьки. Для них ця втрата назавжди залишиться болючою раною.
29 квітня – 1 травня 2026 року в Яблунівській громаді були оголошені днями жалоби за полеглим Захисником. Земляки зустріли скорботний кортеж і провели Назарія в останню дорогу, віддаючи шану людині, яка віддала своє життя за Україну.
Його знали як Назар, а для побратимів він назавжди залишиться «Пекарем». Людиною, яка вміла творити добро мирною працею, але коли прийшов час — взяла до рук зброю, щоб захищати свою землю, свою родину та свою країну.
Пам’ять про Назарія Полюка житиме в серцях його рідних, друзів, побратимів та земляків. Його життєвий шлях — це приклад мужності, відповідальності та любові до України.
